«А Він відповів і промовив: тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано» (Мт. 13:11).
У житті є багато таємниць, багато того, чого ми не знаємо.
Що таке життя? Це таємниця! Люди намагаються пізнати таємницю життя, але вона схована у Господi.
Віруючі мають велику перевагу над невіруючими, і Христос так пояснив: «…вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано».
Через Своє Слово Бог відкриває нам багато таємниць.
Бажаю звернути увагу на тему, яка цікавить усіх: дітей та підлітків, молодь та старших, самотніх та сімейних, багатих та бідних, знатних та простих… Як стати щасливим та радісним?
Бог створив людину не для того, щоб вона була сумною і пригніченою нескінченними турботами. Вiн хоче, щоб ми були щасливими і радісними. Через непослух людина все це втратила. Ісус Христос прийшов на землю, щоб зробити людину щасливою.
Людство перебуває у постійних пошуках: кожен шукає добра, радості, здоров’я, благополуччя, хоче бути щасливим, успішним…
Написано багато книг, брошур, газетних статей про таємницю щастя, але у кожного своє розумiння щастя…
Якщо запитати у бідного, кого вiн вважає щасливим, то він скаже: «Той, хто має багатство, будинок, машину, хорошу роботу…»
Якщо запитати голодного, хто щасливий, то він скаже, що щасливий той, хто має хліб і може нагодувати свою родину.
Якщо запитати хворого, кого він вважає щасливим, то він скаже, що той, хто має добре здоров’я.
Сирота скаже, що щасливий той, хто має батька та матір, хто відчуває їхню турботу, ласку, любов, тепло.
Сліпий відповість, що щасливий той, хто має зір і може бачити світ: чудову природу, батьків, друзів…
Люди по-різному дивляться на життя, на віру в Господа, по-різному шукають щастя, і про це написано в Біблії.
Марія Магдалина думала, що справжнє щастя приховане у гріховному житті. Тому вона шукала його у гріховних насолодах. Але незабаром розчарувалася, бо в цьому щастя немає.
Начальник митників Закхей шукав щастя в багатстві. Він i справдi розбагатiв, але зрозумів, що грошi не роблять людину щасливою.
Савл думав, що справжнє щастя в освіті та релiгiйній посаді, в тому, щоб мати шану і славу. Він докладав багато зусиль, щоб всього цього досягти, але щастя там не знайшов.
Коли Ісус Христос почав проповідувати і навчати про Царство Боже, то одна з перших Його проповідей була на тему блаженства, про те, хто насправдi щасливий.
Христос знав, що люди хочуть бути щасливими, але шукають щастя там, де його немає. Тому у Своїй Нагірній проповіді про блаженство Вiн пояснив цю таємницю. Варто зазначити, що щастя і радість можуть бути тимчасовими, минущими, а можуть бути постійними та вічними.
Ісус послав 70 учнів на працю і вони, повернувшись, раділи, що й біси їм корилися. Але Ісус сказав їм: «Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Лк. 10:20).
Цар Давид мав усе: багатство, славу, здоров’я, царство, силу, шану. Він сказав, хто насправдi щасливий: «Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!» (Пс. 31:1–2).
Цар Давид вважав щасливою людину, якій Бог пробачив усі гріхи, яка має мир з Ним і чисте серце…
Богослов Лопухін пояснив так: «Справжнє щастя – те, яке ніхто iз смертних дати і взяти не може!» Слово Боже відкриває нам не тільки те, як з’явилося життя i що нас чекає в майбутньому, але воно вказує людям на джерело радості та щастя, де і як знайти його. Справжнє щастя сховане у Христі Ісусі. Апостол Павло пояснив, що отримують усі віруючі в Ісусi Христi (1 Кор. 1:5–8; Флп. 4:4; Кл. 2:6–10).
Потрібно мати бажання бути щасливим і зробити правильний вибір. Слово Боже дає чудову пораду. «Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє» (Повт. Зак. 30:19).
Щастя та радість залежить також від того, що ми говоримо. «Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу» (1 Пет. 3:10).
Якщо ми хочемо, щоб наша родина була щасливою, то батько має щодня благословляти дружину, дітей, онуків. Мати повинна робити те ж саме…
Євреї своїх дітей намагаються благословляти в день сiм разів, і тому їхні діти щасливі…
Нашi радість і щастя залежать від чистоти серця. Ісус Христос пояснив так: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога» (Мт. 5:8).
Наше щастя і радість залежать від близькості з Господом і від виконання Божих заповідей. «зблизься із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро» (Іов 22:21). «Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі» (Нав. 1:8).
Необхiдно зазначити, що ті люди, які щиро шукали щастя: Марія Магдалина, Закхей, Савл та багато інших знайшли щастя в Ісусі Христі…
Щаслива та людина, яка увірувала, яка може прийти до Ісуса Христа, покаятися, примиритися з Богом і отримати спасіння. А нещасний той, хто цього не зробить.
Слово Боже відкриває, що тi, хто помирають, теж щасливi або нещаснi. Апостол Іван написав так: «І почув я голос із неба, що до мене казав: Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі!» (Об’явл. 14:13).
Помирають усі, але у вічності буде велика різниця. Одним Ісус скаже: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34). А іншим скаже: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41).
«І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя» (Мф. 25:46).
Сам Бог Саваоф пояснив так: «І ви знову побачите різне між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому» (Мал. 3:18).
Ще одна думка стосовно щастя. Є дві ситуації. Можна бути просто щасливою людиною. «Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали…» (Іов 1:19). Цю людину, яка врятувалася, можна назвати щасливою. Усі загинули, а він урятувався.
Але є інша ситуація та інший наслідок. Апостола Павла як в’язня везли до Риму і на морі сталася велика буря, так що зникла всяка надія на спасіння… (Дії 27:14–44). Бог послав ангела, який прорік: «Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе» (Дії 27:24).
Все сталося так, як сказав ангел. Kорабeль потонув, але всі 276 людей, які були на ньому, врятувалися. Нiхто не загинув тому, що на кораблі був Божий чоловік, який був щасливим і заради якого Бог врятував усіх iнших.
У Старому Заповiтi читаємо про Йосипа, щасливого сина Якова. «І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його» (Бут. 39:3).
Через Йосипа щастя поширювалося на інших людей. Так було в домі Потіфара, так було у в’язницi. А потiм – i в Єгипті, коли він став другим після фараона. Всі чiтко бачили, що через Йосипа передається благословення для iнших.
Через Авраама поширювалося благословення на його племiнника Лота (Бут. 13:5–6; 14:12–16).
Через Якова передавалося благословення на Лавана (Бут. 30:27–30).
Що особливого було в цих людях, що через них виливалося благословення та щастя на інших? Господь був із ними!
Хочу зізнатися, що одного дня, читаючи Євангеліє від Матвія, 5-й розділ, Нагірну проповідь Ісуса Христа про блаженства, я задав собі запитання: коли в моєму житті був найщасливіший день? Чи виникало у вас подiбне запитання? Я почав згадувати, і таких днів у моєму житті виявилося багато.
Але який із усіх цих днів був найрадіснішим і найщасливішим? Я все проаналізував і зважив. Хочу сказати, що найрадіснішим і найщасливішим днем був день мого покаяння. День, коли Господь пробачив все, зняв гріховний тягар, наповнив Духом Святим – і я отримав величезну радість. Господь записав моє ім’я на небесах у книгу життя. Радів я, раділи батьки, церква, раділи ангели і радів Ісус Христос.
Коментатор i богослов Лопухін сказав так: «Істинне щастя – те, що ніхто iз смертних дати або взяти не може!»
Однією з найдивовижніших особистостей сучасного християнства можна назвати австралійця Нiка Вуйчича. Він народився без рук і ніг, але, незважаючи на калiцтво, веде активний спосіб життя, пише книги, проповідує, допомагає тисячам людей прийняти свої недоліки. Разом із дружиною виховують чотирьох дітей. І ця сiм’я дуже щаслива…
Нік Вуйчич допоміг тисячам здобути щастя. Бог особливо близький до таких людей і дає їм втіху і радість спасіння. Ніхто не може дати того, що дарує Бог. Коли відвідуєш тяжкохворих, то у багатьох бачиш радісні обличчя. Цю радість дає їм віра у Христа як свого особистого Спасителя. Господь закликає до Себе всіх (Мт. 11:28) і Він робить людей щасливими…
Любий друже, ким би ти не був і які б проблеми та недоліки не переслiдували тебе, прийди до Ісуса, у молитві скажи Йому все. Попроси Христа увійти в твоє серце. Покайся перед Богом – і Він дасть тобі мир і життя вічне.
Бог кожному дає особливу долю. І якою б важкою вона не була, у Христі Ісусі ми можемо бути щасливими. Апостол Павло сказав: «Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої»
(Дії 20:24).
У столиці Австрії Відні водій автобуса повернув гроші, які забула на сидіннi жiнка похилого віку. Про це повідомили у пресi, посилаючись на заяву місцевої поліції. Загалом у пакеті, знайденому водієм, було 390 тисяч євро. У забутому пакеті з великою сумою у купюрах по 500 євро також були документи місцевої мешканки. З’ясувалося, що 390 тисяч євро – це заощадження жінки, які вона зняла зі свого банківського рахунку і везла додому.
Коли водій Вольфган Р. помітив пакет, то подумав, що це чиїсь речi або ліки. Розкривши пакет, він виявив у ньому гроші та звернувся до полiцiї. Випадок, що трапився в австрійському автобусі, довiв, що є дуже чесні люди…
У транспортній компанії зазначили, що пишаються своїм співробітником, який виявив незвичайну чесність. Власницю грошей довго шукати не довелося, оскільки її документи залишилися у цьому ж пакеті. Коли гроші привезли власниці, вона від радості розплакалася і сказала, що це найщасливіший день у її житті, бо всі загублені заощадження повернула їй добра людина.
Основа, на якiй ґрунтується християнська вiра, є Господь Iсус Христос (1 Кор. 3:11). Христос названий Словом Божим (Ів. 1:1–3, 14; Об’явл. 19:1–13; 1 Пет. 2:4–5). Підставою істинного пізнання про Бога і про себе є Христос – Особистість, i Христос – Слово Боже.
Бог відкривається людям двома способами.
Слово Боже – це творча сила: «Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо» (Пс. 33:6).
«І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло» (Буття 1:3). «…небо було напочатку, а земля із води та водою складена словом Божим» (2 Пет. 3:5).
«Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме» (Євр. 11:3). «…так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (Іс. 55: 11).
Слово Боже є духом і життям. «То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя» (Ів. 6:63). «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12). Слово Боже діє у нас, віруючих. «Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих» (1 Сол. 2: 13).
Коли ми приймаємо Слово Боже, воно діє в нас. «Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі» (Як. 1:21). Віра приходить від слухання Слова Божого. «Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим. 10:17).
Так вiдбувається нове народження. Ісус сказав Никодиму: «…Iсус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства» (Ів. 3:3).
Щоб увійти до Царства Божого, є умова – необхiдно народитися від води та духу. Коли ми прийняли вірою Слово Боже в наше серце через Святого Духа, у нас почалося нове, духовне життя від Бога (1 Пет. 1:22–23). Слово Боже має величезну незбагненну силу, воно здійснює в нас нове, нетлінне, вічне життя. Слово Боже є духовним харчуванням. Для підтримки життя тілесного чи духовного необхідна їжа. Якщо людина не харчуватиметься, вона помре. Отже, щоб духовно зростати, потрібне духовне харчування (1 Пет. 2:1–3; Мт. 4:4; 2 Тим. 3:16; Євр. 5:12–14). Через Слово Боже Господь пропонує нам зцілення та здоров’я. «…і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх, Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!» (Пс. 106:19–20). На наші невiдступні молитви про зцілення Бог посилає Своє Слово. Він рятує, Він зцілює, Він звільняє.
Боже Слово дає перемогу над гріхом та сатаною. Як перемагати гріх? «Чим додержить юнак у чистоті свою стежку?» І відповідь: «Як держатиметься Твоїх слів!» (Пс. 119:9). Або Слово Боже зберігатиме нас від гріха, або гріх вiдвертатиме нас від Слова Божого…
Як перемагати диявола? Бог дає нам зброю. «… Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже» (Еф. 6:17). «Меч духовний» є Словом Божим, яке ми проголошуємо з вірою. Сатана цього боїться (Мт. 4:1–11).
Очищення та освячення: «…щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові, щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!» (Еф. 5:26–27).
Слово Боже очищає (Ів. 15:3); освячує (Ів. 17:17), тобто. робить нас святими (Євр. 12:10, 14).
Слово Боже як дзеркало душі: «Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!» (Як. 1:21–25).
Коли ми читаємо або слухаємо Слово Боже, воно, як у дзеркалi показує, що у нас у серцi. Коли читаємо Біблію, вона нас “читає” і показує, які ми насправдi.
Слово Боже як суддя: «Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!» (Ів. 12:48). Ми можемо уникнути Божого суду, якщо судитимемо самі себе: «Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б» (1 Кор. 11:31).
У 60-х роках ХХ століття, коли проповідь була заборонена, християнськi весілля органiзовували так, аби євангелізувати невіруючих. На весілля у нашій місцевості запрошували лише невіруючих, а віруючі приходили та приїжджали без запрошення. Важко було передбачити, скільки людей буде на весіллі – 500, 700 чи 1000. Біля будинку споруджували великі намети – і там вiдбувалася церемонiя одруження, євангелізація та пригощання. Поліція та КДБ ставили різні перешкоди, а потім ще й штрафували. Декого навiть судили.
У 1968 роцi в Бориславі, Україна, було весілля брата Володимира Соханя та сестри Галини Маголи. Перед весіллям, у суботу, у наш дім прийшли двоє мiлiцiонерiв і забрали мене та батька дружини, який приїхав на весілля iз Самбора, в мiлiцiю. Там на нас чекав співробітник КДБ (комітету державної безпеки). Він запитав, скільки людей буде на весіллі. Я йому пояснив, що ми не знаємо. Майор КДБ сказав нам, що у космонавтів О. Ніколаєва та В. Терешкової на весіллі було 300 людей.
– А ви хто такі, що стільки людей збираєте? На цих зборищах одурманюєте своєю релігією і дітей калічете…
А я йому пояснив, що ми віримо в Бога, оскiльки все, що написано в Біблії – це істина: те, що передбачили пророки, Ісус Христос і апостоли – все точно збувається.
– Навіть ви, працівники КДБ, виконуєте те, що написано у Біблії.
Майор різко відреагував, запевнив, що вони не вірять у Боже Слово і тим більше не виконують його. Я йому пояснив, як вони виконують Слово Боже. Ісус Христос говорив: «Пам’ятайте те слово, яке Я вам сказав: раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше. Але все це робитимуть вам за Ім́я Моє, бо не знають Того, Хто послав Мене» (Ів. 15:20–21). Апостол Павло передбачив: «Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані» (2 Тим. 3:12). Христос ще так сказав: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:11–12).
«Отже, – сказав я йому, – ви виконуєте те, що передбачено в Божому Слові, а це ще раз підтверджує, що Біблія має рацію, що навіть вороги Христа, не усвідомлюючи, виконують те, що написано у Слові Божому. А ми, віруючі, переживаючи ці гоніння, зміцнюємося у вірі, бо Слово Боже збувається навіть через вас.
У Филип. 1:28 апостол Павло зміцнює всіх віруючих: «Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією, щоб, чи прийду я й побачу вас, чи й не бувши почув я про вас, що ви стоїте в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську». Ми молимося і за вас, щоб Бог і вас спас».
Майор КДБ розгнiвався і сказав: «Я не для того викликав вас, щоб ви мені тут проповідували, а для того, щоб заборонити вам такі зборища», – і вигнав нас із кабінету… Слово Боже подіяло на нього, і на цей раз нас не оштрафували…
У журналі «Віра і життя» є стаття, в якій описане життя та служiння віруючих ще у 20-х роках ХХ століття. Після Першої світової війни російських військовополонених відпускали на Батьківщину. Сергій, один із майже трьох мільйонів російських солдатiв, опинився на чужині в полоні. А в таборі для військовополонених місія «Світло на Сході» організовувала євангелізації і багато полонених повірило в Бога і покаялося в грiхах. Усім, хто прийняв Христа, дарували Біблію. Сергій покаявся та повертався на Батьківщину. Вiн також отримав Біблію, але, на жаль, не вмів читати. Коли Сергій приїхав до свого села, то просив родичів та знайомих, щоб прочитали йому щось iз Біблії. Але ніхто не хотів.
До села приїхав один молодий комуніст, і Сергій попросив його прочитати йому Писання. Той погодився. I незабаром молодий комуніст увірував. За кілька місяців у селi для читання Біблії збиралося близько 60 душ. Приблизно через рік у громаді було вже 200 членів. Майже всі люди у селі повірили. А все почалося з неписьменного Сергія та його прохання до колишнього комуніста почитати йому з Біблії. «І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохії найперш християнами названо учнів» (Дії 11:26).
З журналу «Віра і життя» № 1, 2019).
Пастор Сергій Почапський розповів життєву історію. Професор Вінницького університету кілька разів приходила до Дому молитви, побуде трохи на богослужінні, послухає та й iде…
Одного разу вона підійшла до пастора поговорити з ним, і сказала, що проповідники з погляду професійності трохи слабенькі, але в них є щось таке, що її притягує до нас у Дiм молитви. Жiнка зазначила, що на неї потужно діє текст, написаний при виході з Дому молитви: «Іди й надалі не гріши» (Ів. 8:11).
– Вже більше місяця слова цього тексту Біблії утримують мене, щоб комусь сказати щось недобре, чи когось засудити, чи принизити… – і додала:
– Тільки хочу промовити щось погане, і тут одразу переді мною з’являється текст зi Слова Божого: «Іди і надалі не гріши».
Професор підсумувала, що бачить, як Слово Боже впливає на неї, на її життя, як змінює її. «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12).
Пастор Юрій Ільченко з Хабаровська (Росія) свідчив про себе, як він увірував у Господа Ісуса Христа. Юрій народився в сім’ї невіруючих і став затятим атеїстом, часто глузував з віруючих, доводячи, що все те, що написано в Біблії, – це неправда. Один брат запитав у нього, чи прочитав він Біблію? Юрій сказав, що нi. Віруючий пояснив йому, що принижувати те, чого не знаєш, це нерозумно.
– Прочитай спочатку Біблію, а потім поговоримо, – запропонував вiруючий.
Юрій поставив собі за мету прочитати Біблію, щоб довести християнам, що у нiй не вся правда. Він читав, хоча й не все розумів. Йому було й нецікаво, але змушував себе, щоб прочитати всю Книгу.
Якось Юрій потрапив у велике лихо, і ніхто йому не міг допомогти. Йому спало на думку: у Біблії написано, що ті люди, які потрапляли в біду, молилися, і Бог їм допомагав. Юрій вирішив це випробувати. Він став навколішки, благав Бога, щоб Він допоміг йому, як Він це робив тим людям, про яких написано в Біблії. Закон сіяння та жнив діє i нині. Атеїст Юрій читав Біблію – і насіння віри в Слово Боже падало в його серце і розум, а в скрутний момент принесло плоди. Так Юрій переконався, що Біблія – це правда. Він увірував і тепер виконує служіння пастора.
Павло Чернiй, член церкви «Джерело життя», відвідав американську громаду і там почув розповідь пастора, який їздив до Індії на конференцію для служителів. Він мав читати реферат на тему «Як треба трудитися, щоб мати духовний успіх?»
На конференції зібралося майже 500 служителів. Вони звітували про своє служіння: як працюють і яких досягли результатiв. Коли американський пастор почув, як ревно вони служать Господу, як щиро моляться, що за 10 років приблизно 3 мільйони людей увірували в Ісуса Христа, то запитав, як по-справжньому служити Господу. Американський пастор почав розпитувати, яка у них структура братства і які плани, що мають такий великий успіх… Індійські служителі пояснили, що це тiльки в США все в братстві організовано: є структура, плани, семінари, конференції… А у них – молитва і Слово Боже – і більше нічого. Однак Бог їх, таких простих, по-особливому благословляє, і є успіх… Апостоли сказали: «А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову» (Дії 6:4).
До церкви «Джерело життя» завітали брати-гедеонівці. Їх служитель розповів таку історію. Це було у Сакраменто. Юнак Річард вирішив бути атеїстом, але одного разу до коледжа прийшли люди, які роздавали блакитні книжечки. Річард відмовився від подарунку, трохи відійшов і помітив, що інша людина теж роздає такі ж книжечки. Річард озирнувся і побачив, що всюди люди роздають Євангелія, і вирішив взяти цю книжечку, щоб його бiльше не турбували. У нього з’явився інтерес до написаного у ній. Він погортав сторiнки. Потiм почав читати і настільки захопився, що пропустив того дня усі заняття в коледжі.
Вiн читав Євангеліє аж до пізнього вечора. На останнiй сторінці була молитва покаяння. Річард став навколішки і зі слiзьми прочитав цю молитву перед Богом. Господь змінив його життя…