Напередодні думав. Біблію читав. Молився.
Нам, святим, не личить вести політичні дебати. Тим бiльше обговорювати військові дії. Це не наша тема. Ми покликані бути святими. Говорити про святе. Думати свято.
Тому я заглибився в читання Біблії. Святе Письмо мою грішну душу освячує. І я стаю кращим, святішим.
А тут – бац! Читаю: війна. Ізраїль повертається додому. Земля, звичайно, зайнята. Але Бог із нами. Перемога забезпечена. Єрихон упав. Без жодного пострілу. Ну, а маленький Гай, селище таке невеличке, там і народу дуже мало, хто там битиметься з нами, ми візьмемо його двома батальйонами.
Пішли. Загинули на полі бою: “І пішли туди з народу коло трьох тисяч люда, та вони повтікали перед айськими людьми. І айські люди повибивали з них коло тридцяти й шости чоловіка, та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім, і розбили їх на узбіччі гори. І охляло серце народу, та й стало як вода” (Iсуса Навина 7:4-5).
Оце так! Спорядили ще пару батальйонів. І вони потерпiли поразку! Iсус Навин у паніцi. Почав Господу претензії висувати. Чому? А Господь каже: “Мародерствуєте, грабуєте, гвалтуєте, брешете! Я таке не благословляю”.
Уявляєте?! Бог Своєму народу забезпечив поразку! За брехню та мародерство, за невиконання Його Закону!
Сиджу тепер. Скубаю голову. Ми Божі Закони давно осміяли! Ми Його заповіді перевернули і викинули. Нам брехати, як дихати. Ми крадемо і пишаємося. Жах огорнув мене.
І думка виникла. Маленька Україна. Стоїть. Захищається. Сміливо. Відчайдушно захищається. Велика Росія б’є невелику Україну. З моря б’є. З неба б’є. Iз землі б’є. Нічого не виходить. Стоїть Україна. Величезна Росія не може перемогти маленьку Україну.
Щось тут не так. Занурююсь у Біблію. До Бога звертаюсь.
У чому справа? Відкрий секрет.
І раптом – відповідь. Неправедні задуми породили неправедні справи. Брехня вразила уми російської влади, і вона, обдуривши себе, пішла війною на Україну. Вчинили зло. І сам Бог заступився за Україну.
Так! Значить, нічого не світить нашим в Україні?
Як не світить? Світить. Ще й як світить!
Ганьба. Поразка. Сором вселенський.
Відповідальність за руйнування світить. За всіх убитих доведеться відповідати. І перед світом, і перед Небом.
Ось тут я зовсім зажурився. Якщо Господь бачить гидоту затіяної операції, знає правду і захищає слабку Україну, то наші справи погані. То що нам робити, Господи?
Каятися треба.
Як каятися? Що це означає?
А те й означає, що треба відкинути брехню.
Відкинути насильство.
Засудити свій наклеп.
Засудити пограбування.
Вчетверо повернути вартість всього накраденого та зруйнованого.
І попросити прощення у народу України.
І у всього світу.
Потім Господь подивиться, що далi робити.
“…та коли не покаєтеся, то загинете всі так!” (Луки 13:3).
А як світові увійти в процес самознищення? Саме так. Один парубок втрачає здоровий глузд. Навколо нього зграя людей, які приймають втрату глузду за якесь нове розуміння світу та своєї ролі у цiй перебудові. Такому процесу сприяє безконтрольність влади. Потік фінансів. Параліч суспільства. І, звичайно, страшна ядерна зброя. Сьогодні ми спостерігаємо другу стадію цього процесу. Першу стадію ми сприймали байдуже, посміюючись. Тепер півсвіту з жахом намагається вмовити тирана. Наївні спроби. У бойову готовність приведено ядерне озброєння. Це пряма загроза не тiльки i не настiльки Україні. Це загрозливий сигнал усьому світовi. Наступний крок близький, як ніколи. Це натиснута кнопка. Божевільному відступати нікуди. Його оточення, купка безвольних маріонеток, виконає будь-який наказ. Навіть якщо він буде пошепки. Вік негативної селекції, що здійснюється комуністами, сформував таких людиноподібних агентів прірви. Це і є робота диявола. І гірко те, що цю руйнівну роботу диявола підтримували і нині благословляють люди, які називають себе християнами.
Господи! Захисти Україну!
28 лютого 2022 р.
Ну що сказати? Подивився я пояснення російського інформагентства. Генерал розповідав.
Стало соромно. Армія наша, як виявилося, нічого не розуміє.
Намагається завоювати українські села. І, як сказав генерал, два чи три вже завоювали. Міста завоювати не змогли. Тому вирішили зруйнувати та знищити. Разом із людьми. У Маріуполі вже тисячi убитих. Але роботи ще багато. Живих ще кілька сотень тисяч. Російські люди. Звичайні роботяги. Їх треба звільнити. Так російський світ вирішив. Оскільки вони не згодні, російський світ позбавляє їх життя. Для цього й блокували місто. І безперервно бомбардують з усіх видів гармат. Як Ленінград у облозi. Жах! Уявляєте? Зараз на ваше містечко бомби летять. Уявіть! І будинки – в друзки. І діти – у крові.
Схоже на мародерство. Я б на місці міністра оборони застрелився. Або кудись до Тувинських шаманів подався.
Та й Верховному головнокомандувачу таку ганьбу терпiти негоже. Втім, їм не звикати. Все життя пройшло в такому чаді. Тепер доведеться почути вирок Божого суду.
Україну шкода. Красива країна була. Народ добрий. Мирний. Працьовитий. Гарно жили. Гарно співали. Християни вони. Віруючі. Тому й не злюбили їх чекісти.
Тож Бог за них. Даремно наші хлопці пішли гинути за огидну справу.
14 березня
Неймовірно! Місяць жахливої навали найпотужнішої армії світу витримує Україна! День і ніч безперервні бомбардування міст України! Мільйони жінок та дітей біжать до Європи! Україна стоїть! Міцна! Не здається!
Захоплююсь вашою стійкістю.
Захоплююсь вашою мужністю!
Ви – зразок віри та любові!
Ви виграли! Перемогли страх! Перемогли погрози! Перемогли брехню! Перемогли силу зброї! Життя перемогло смерть!
Слава Ісусу Христу!
З вами Бог!
21 березня
Було гарне місто. Квітуче. Назва дивна. Буча. Передмістя Києва.
Прийшли “хірурги”. Провели “операцію”.
Дивна операція.
Страшна операція.
І крик убитих сягає неба….
Об’явл 6:10: “І кликнули вони гучним голосом, кажучи: Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?”
3 квітня
Буча спокою не дає. Особливо брехня офіційних осіб. Потоки неправди переконують мене, що справа дегуманiзацiї зайшла так далеко, що відновленню не підлягає.
На факт виявлених злочинів Українська влада говорить. Усе документуємо. Усе розслідуємо. Виявимо винних. Покарання неминуче.
Російська влада також говорить. Усе фейк. Усе постановки. Все це є частиною світової інформаційної атаки проти Росії. Звичайне запирання, властиве дітям.
Який висновок?
Так, висновок очевидний. До приходу російських військових місто було квітуче.
Після відходу – цвинтар.
Я – росіянин. Тому особливо соромно та боляче.
Одна справа, що руйнацію створили ми і влада військова від нашого імені. Інша – що християни стають у чергу, щоб заявити про свою підтримку цього божевілля. Релігійні лідери не соромляться висловлювати ненависть до всього українського народу, закликаючи владу без жалю знищити Україну.
Публічні протоколи про те, що лідери релігійних організацій повністю схвалюють дії влади, роблять їх усіх співучасниками злочину.
І ось я схилився перед Богом! Господь плаче. Заплакав і я.
Великий піст. Наближається Великдень.
І ми вже сорок днів убиваємо Україну. Сорок днів ми розпинаємо Христа!
До якого спустошення дійшли християни, якщо схвалюють таке?
Пiлат був більш людяний.
4 квітня
За історію світу ніхто й ніколи не опускав Росію в таку темряву.
Влада примудрилася створити диво, зробивши Росію ворогом усього світу.
Вражає моральне спустошення у вищих ешелонах влади.
Розпалюючи патріотизм, відкидаючи все іноземне, прапором свого глибокого падіння створили знак Z!
Саме неросійський знак, що належить західному алфавіту!
Ще один, у тому ряду, і теж неросійський, західний! V.
Дуже знаменна демонстрація нерозсудливості. Адже це такий ляпас країні, всій культурі, нашій мові та нашій вірі.
Так руйнується народ. Мораль понівечена.
Дикість перемогла.
Швидкість розпаду настільки велика, що зупинити процес здичавіння вже неможливо.
Воістину Вавилон.
Єрем. 51:8: “Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальзаму для болю його, може буде загоєний він!”
5 квітня
Звісно, все можна валити на українців.
Проте брехня виявиться. Деяка одразу ж. Інша вимагатиме часу.
Це Ірпінь. Місто поблизу Києва.
Ось розкидані книги Святого Письма. Частину Біблій спалено. До приходу “визволителів” тут була будівля місії “ЄВРАЗІЯ”. Місія цілком офіційно працювала, тут вирувало життя. Разом із духовною літературою тут формувалися й інші цінні та потрібні людям дари. І одяг та продукти харчування були. Але прийшли наші. “Місіонери”. Вони мають спеціальну визвольну місію. Людей вигнали. Будівлю знищили. Книги спалили.
Пам’ятаю, в нашій радянській школі вчителі розповідали, як у темні часи середньовіччя релігійні варвари спалювали книги, письменників та вчених.
Темні часи прийшли до України. Людей убивають. Будинки руйнують. Книги спалюють.
Цікаво, що російські християни схвалюють таку діяльність.
Я бачив, як Христос плакав, спостерігаючи це варварство.
Я теж плачу.
9 квітня
“Ода” підлості
Підлість піднесена на трон.
Підлість є найвищою формою доблесті.
Підлість замінила моральність.
Підлість одягається в любов.
Підлість захопила нашу землю.
Підлість проникла до шкіл і в домiвки.
Підлість проникла до церкви.